3. Виконавча Влада


Викона́вча вла́да — одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітною законодавчій гілці влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.


Виконавча влада реалізується державою через уряд і його органи на місцях. Уряд здійснює верховне політичне керівництво і загальне керування справами суспільства. Урядова влада може складати прерогативу однієї особи (у президентських республіках) або колегіального органа. У першому випадку уряд виступає як група найближчих радників глави держави - президента, а повноваження уряду є похідними від повноважень останнього. В другому випадку уряд формується на основі спеціальної процедури за участю парламенту. Він повинен, за загальними правилами, користуватися підтримкою парламентської більшості і мати власні повноваження.

Уряд покликаний забезпечити охорону існуючого порядку, захист зовнішніх інтересів держави, здійснення економічних, соціальних та інших функцій у сфері державного керування. Уряд призначає на вищі військові і цивільні посади, у його веденні знаходиться адміністративний апарат.

Найбільш значимі рішення, що породжують юридичні наслідки і відповідальність за їхнє виконання, уряд видає у виді регламентарних актів. Крім, власне, регламентарної влади, уряд може мати право на видання актів делегованого законодавства. Уряд більшості країн має право законодавчої ініціативи і може робити вирішальний вплив на законодавчий процес.

За проведений курс і здійснювану управлінську діяльність, уряд несе, як правило, солідарну політичну відповідальність. Відмова уряду в довірі виражається в суворій юридичній формі і шляхом спеціальної парламентської процедури. Вотум недовіри призводить до відставки уряду і, за загальним правилом, до його заміни новим. Проте уряд (з метою зрівноважування влади) може, не виходячи у відставку, вдатися до дострокового розпуску парламенту (нижньої палати) і проведенню позачергових загальних виборів.

В усіх країнах передбачається можливість притягнення голови уряду або його члена до судової відповідальності за вчинення злочинних діянь. При цьому обвинувачення подається парламентом або нижньою палатою, а розгляд і рішення справи віднесене до юрисдикції або конституційного суду, або верхньої палати парламенту. Виконавча влада на місцях здійснюється за допомогою або призначених центром місцевих органів виконавчої влади, або виборних органів місцевого самоврядування. Звичайно, керівництво місцевими справами доручається призначеному представнику центральної влади - губернатору, префекту. Він очолює апарат місцевого керування, що складає частину апарату державного керування. У випадку, коли керування реалізується виборними органами, вони мають визначену самостійність стосовно центральних органів виконавчої влади...

Органи виконавчої влади-самостійний вид органів державної влади, які відповідно до конституційного принципу поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення функції однієї гілки державної влади - виконавчої.



Виконавча влада в Україні

Кабінет Міністрів України — відповідно до Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Система центральних органів виконавчої влади України

До системи центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) України входять міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.


Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Прем'єр-міністром України або одним із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Центральний орган виконавчої влади вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Центральний орган виконавчої влади очолює його голова.
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом[ред.ред. код]

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені департаменти (служби).

Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Президент України.

Міністерства

Міністерство — ключовий орган виконавчої влади, що формує державну політику в межах своєї компетенції, контролює діяльність інших центральних органів виконавчої влади, які перебувають у його підпорядкуванні.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.




Міністерство аграрної політики та продовольства України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України;
Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство екології та природних ресурсів України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства економіки України. На міністерство покладені функції з реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) та функції ліквідованої[2] Державної служби технічного регулювання України, що була утворена шляхом реорганізаціїДержавного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів);
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України, Міністерства вугільної промисловості України;
Міністерство закордонних справ України;
Міністерство інфраструктури України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України.
Міністерство культури України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України. На міністерство також покладені функції з з реалізації державної політики у сферах міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин України, релігії;
Міністерство молоді та спорту України — утворене[10] шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Державної служби молоді та спорту України;
Міністерство оборони України;
Міністерство освіти і науки України — утворене[10] шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (на яке були покладені також функції ліквідованої Вищої атестаційної комісії України) та Державної служби молоді та спорту України;
Міністерство охорони здоров'я України;
Міністерство промислової політики України — утворене[8] шляхом реорганізації Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України;
Міністерство соціальної політики України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України;
Міністерство фінансів України;
Міністерство юстиції України.


Центральні органи виконавчої влади (служба, агентство, інспекція)


Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Прем'єр-міністром України або одним із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Центральний орган виконавчої влади вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Центральний орган виконавчої влади очолює його голова.

Державні служби

Головна функція служб — надання державних послуг громадянам та юридичним особам. Виокремлення цієї функції мусить якісно покращити систему державного управління та створити сприятливі умови для подолання корупційної діяльності[12].

Державна авіаційна служба України — утворена шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України;
Державна архівна служба України — утворена шляхом реорганізації Державного комітету архівів України. На цю Службу також покладені функції з реалізації державної політики у сфері створення та забезпечення функціонування системи страхового фонду документації;
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України — утворена шляхом реорганізації Державного комітету ветеринарної медицини України. На цю Службу також покладені функції з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин та функції ліквідованої[2] Державної служби технічного регулювання України, що була утворена шляхом реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів);
Державна виконавча служба України. На цю Службу покладені функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів;
Державна казначейська служба України. На цю Службу покладені функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету;
Державна міграційна служба України. На цю Службу покладені функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців;
Державна пенітенціарна служба України — утворена шляхом реорганізації Державного департаменту України з питань виконання покарань;
Державна пробірна служба України. На цю Службу покладені функції з реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю;
Державна реєстраційна служба України. На цю Службу покладені функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації;
Державна санітарно-епідеміологічна служба України. На цю службу також покладені функції з реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
Державна служба геології та надр України — утворена шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України — утворена шляхом реорганізації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. На цю Службу також покладені функції ліквідованого Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;
Державна служба експортного контролю України;
Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України — утворена шляхом реорганізації Державного комітету України у справах ветеранів. На цю Службу також покладено функцію з реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
Державна служба зайнятості України — є правонаступником відповідних органів державної служби зайнятості;[9]
Державна служба інтелектуальної власності України — утворена шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки України;
Державна служба статистики України. Утворена шляхом реорганізації Державного комітету статистики України;
Державна служба України з контролю за наркотиками — утворена шляхом реорганізації[2] Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, що була утворена шляхом реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками;
Державна служба України з лікарських засобів — утворена шляхом реорганізації[2] Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, що була утворена шляхом реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками;
Державна служба України з надзвичайних ситуацій — утворена[8] шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України
Державна служба України з питань захисту персональних даних;
Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;
Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва[6];
Державна служба фінансового моніторингу України, — утворена шляхом реорганізації Державного комітету фінансового моніторингу України.


Державні агентства

Агентства будуть наділені управлінськими функціями щодо державного майна й надаватимуть послуги юридичним особам, які пов'язані з об'єктами державної власності[12].

Державне агентство автомобільних доріг України — утворене шляхом реорганізації[2] Державної служби автомобільних доріг України;
Державне агентство водних ресурсів України — утворене шляхом реорганізації Державного комітету України по водному господарству;
Державне агентство екологічних інвестицій України — утворене шляхом реорганізації Національного агентства екологічних інвестицій України;
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України — утворене шляхом реорганізації Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;
Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України — утворене шляхом реорганізації Державного агентства України з управління національними проектами та Державного агентства України з інвестицій та розвитку;
Державне агентство з питань електронного урядування — утворене[2] шляхом перейменування Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України, що було утворене шляхом реорганізації Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації;
Державне агентство земельних ресурсів України — утворене шляхом реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів;
Державне агентство лісових ресурсів України — утворене шляхом реорганізації Державного комітету лісового господарства України[1];
Державне агентство резерву України — утворене шляхом реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву;
Державне агентство рибного господарства України — утворене шляхом реорганізації Державного комітету рибного господарства України;
Державне агентство України з питань кіно — утворене шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України
Державне агентство України з туризму та курортів. На це агенство покладені[2] функції з реалізації державної політики у сфері туризму та курортів;
Державне агентство України з управління зоною відчуження — утворена шляхом реорганізації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Державне космічне агентство України — утворене шляхом перейменування Національного космічного агентства України.

Державні інспекції

Інспекція має здійснювати нагляд та контроль за дотриманням і виконанням законодавства[12].

Державна архітектурно-будівельна інспекція України. На цю Інспекцію покладені функції з реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю;
Державна екологічна інспекція України — утворена шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
Державна інспекція навчальних закладів України. На цю інспекцію покладені[2] функції з реалізації державної політики з питань державного контролю за діяльністю навчальних закладів;
Державна інспекція сільського господарства України — утворена шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України;
Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті — утворена шляхом реорганізації[2] Державної служби морського та річкового транспорту України, що була утворена шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України;
Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті — утворена шляхом реорганізації[2] Державної автотранспортної служби України, що була утворена шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України;
Державна інспекція України з контролю за цінами. На цю інспекцію покладені[7] функції з реалізації державної політики з контролю за цінами;
Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів. На цю інспекцію покладені[2] функції з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів;
Державна інспекція України з питань праці — утворена шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України;
Державна інспекція ядерного регулювання України — утворена шляхом перейменування Державного комітету ядерного регулювання України;
Державна фінансова інспекція України. Утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.
Інші центральні органи виконавчої влади[ред.ред. код]
Адміністрація Державної прикордонної служби України;
Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів;
Пенсійний фонд України.


Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

Антимонопольний комітет України;
Державний комітет телебачення і радіомовлення України;
Фонд державного майна України;
Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. На Адміністрацію також покладені функції ліквідованої[3] Державної служби зв'язку України, що була утворена шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України. Також Адміністрація є правонаступником Державної адміністрації зв'язку — урядового органу, що діяв у складі Міністерства транспорту та зв'язку України[13];
Національне агентство України з питань державної служби — утворене[4] шляхом реорганізації Головного управління державної служби України.

Органи Виконавчої Влдаи