5. WiKi


Останні оновлення

  • Криміналістичне обладнання Криміналістичне обладнання та техніка використовується при проведенні слідчих дій для вивчення та фіксації матеріальної обстановки злочину, виявлення, фіксації, вилучення і збереження доказів, їх попереднього дослідження, а також при підготовці об ...
    Опубліковано·14 лют. 2017 р., 06:31 Master Admin
  • Антитерористичний центр при Службі безпеки України Антитерористичний центр — постійно діючий орган при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом у запобіганні:терористичним актам щодо державних діячів, критичних об'єктів життєзабезпечення населення ...
    Опубліковано·6 лют. 2015 р., 06:08 Master Admin
  • Антитерористи́чна опера́ція Антитерористи́чна опера́ція, АТО (англ. Antiterrorist operation) — комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків ...
    Опубліковано·6 лют. 2015 р., 06:11 Master Admin
  • European Union Border Assistance Mission to Moldova and Ukraine (EUBAM) Місія: «Зробити раціональний внесок в розвиток таких процедур управління кордоном, які відповідали б стандартам Європейського Союзу і задовольняли б законні потреби громадян Молдови та України, осіб, що перетинають кордон, а ...
    Опубліковано·6 лют. 2015 р., 05:48 Master Admin
  • New Computerised Transit System (NCTS)  The New Computerised Transit System (NCTS) is a European wide system, based upon electronic declarations and processing. It is designed to provide better management and control of Community and Common ...
    Опубліковано·6 лют. 2015 р., 05:37 Master Admin
  • The EXBS Program The Export Control and Related Border Security (EXBS) Program, under the auspices of the Office of Export Control Cooperation, in the Bureau of International Security and Nonproliferation, U.S. Department ...
    Опубліковано·6 лют. 2015 р., 05:18 Master Admin
  • Національна безпека України Національна безпека УкраїниМатеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання ...
    Опубліковано·15 лист. 2014 р., 08:53 Master Admin
Відображаються 1 - 7 із 7 записів. Переглянути більше »

Криміналістичне обладнання

опубліковано 1 квіт. 2016 р., 17:36 Master Admin   [ оновлено 14 лют. 2017 р., 06:31 ]


Криміналістичне обладнання та техніка використовується при проведенні слідчих дій для вивчення та фіксації матеріальної обстановки злочину, виявлення, фіксації, вилучення і збереження доказів, їх попереднього дослідження, а також при підготовці об’єктів для експертизи. Науково-технічні засоби можуть застосовуватися окремо або в комплектах. Спеціальні комплекти науково-технічних засобів розроблені у вигляді слідчих валіз, портфелів, оперативних сумок тощо. Слідча валіза (портфель, сумка) — це комплект техніко-криміналістичних та інших засобів (приладів, інструментів, матеріалів) для роботи з доказами під час проведення огляду та інших слідчих дій.

На практиці слідчі набори бувають трьох типів: універсальні (призначені для вирішення різноманітних завдань), спеціалізовані (для роботи експерта-криміналіста, працівника ДАІ, спеціаліста-вибухотехніка та ін.) і набори із змінним змістом (формуються безпосередньо перед проведенням певної слідчої дії). Останнім часом в Україні розпочато розробку комплектів науково-технічних засобів вузької спрямованості: комплект пошукових засобів слідчого (набір-пошук); комплект науково-технічних засобів огляду місця дорожньо-транспортної події; комплект науково-технічних засобів для огляду місця пожежі (набір-пожежа); комплект науково-технічних засобів для огляду вибухових пристроїв і місця вибуху (набір-вибух); комплект науково-технічних засобів для роботи з мікрооб’єктами (набір-мікро); комплект науково-технічних засобів для роботи зі слідами рук (дактилоскопічний набір); комплект слідчого для огляду документів; оперативний одорологічний комплект.

Поняттю універсального набору відповідає комплект для слідчого, який складається з двох основних частин: слідчої валізи і фотонабору. Фотонабір, що розміщений у шкіряній сумці з наплечним ременем складається з малоформатного дзеркального фотоапарата (наприклад, «Зеніт»), електронної лампи спалаху, фотоелектричного експонометра, жовтого світлофільтру (ЖС-17), подовжувальних кілець (застосовуються при великомасштабній зйомці), двох касет, масштабної лінійки та цифрових таблиць (для позначення найважливіших деталей обстановки, що фотографуються).

Поширеним у практичній діяльності органів прокуратури є універсальний переносний криміналістичний комплект слідчого, який за своєю структурою складається з семи розділів:
Криміналістичний набір

1) пошукове приладдя (щуп для м’яких меблів і невеликих ємкостей із сипучими, грузлими речовинами і рідинами; набір деталей, з яких збираються щуп для щільного ґрунту та щуп для пошуку в сипучих і рідких середовищах; приладдя (насадка на щуп) для збирання проб ґрунту; магнітний шукач (підіймач); викрутка-індикатор напруги «ІО-500»);

2) вимірювальне приладдя (лінійка масштабна (довідкова); лінійка візирна; рулетка велика 10-метрова; рулетка мала 2-метрова; розсувний трикутник із транспортиром; циркуль-вимірювач; штангенциркуль; планшет із компасом);

3) інструменти (пасатижі комбіновані, ножиці, викрутка, ніж складаний, пінцет, алмазний склоріз);

4) засоби для виявлення невидимих і слабовидимих слідів (акумуляторний електричний ліхтар «ФКА-10», лупи 3,5х та 7х; йодна трубка в пластмасовому футлярі, набір дактилоскопічних порошків (оксид кобальту, двуокис титану, порошок відновленого воднем заліза, порошок карбонільного заліза), дактилоскопічна щіточка із синтетичних волокон, пензель магнітний, пенал із засобами для попереднього визначення крові);

5) засоби фіксації та вилучення слідів (силіконові пасти у тубах одноразового використання (пасти «К», «У-4»), каталізатори до силіконових паст у скляних флаконах із крапельницею (каталізатор № 18 для пасти «К», каталізатор № 21 для пасти «У-4»), пластмасова платівка і металева лопатка для приготування силіконового компаунду; скальпель; гіпс у поліетиленовому пакеті; коробка пластмасова, у якій знаходиться гіпс, що використовується для приготування гіпсової пасти; ложка пластмасова; дакрил у поліетиленовому пакеті; флакони для розчину синтетичних смол та ін.; пульверизатор із гумовою грушею; універсальний розприскуючий пристрій; дактилоскопічна плівка — світла і темна);

6) засоби для дактилоскопіювання трупів і живих осіб (друкарська фарба в тюбику, платівка скляна для нанесення фарби, дактилоскопічний валик, пристрій для розгинання пальців рук трупа);

7) папка з креслярським приладдям (лінійка масштабна; лінійка візирна; розсувний трикутник; планшет; циркуль-вимірювач; каталог кольорів).

Комплекти науково-технічних засобів вузької спрямованості мають інше наповнення. Так, комплект науково-технічних засобів для роботи зі слідами рук (дактилоскопічний набір) призначений для виявлення, фіксації, попереднього дослідження й вилучення слідів рук на місці події (під час проведення слідчих дій), а також для дактилоскопіювання живих осіб і трупів. Габаритні розміри набору 500 х 400 х 180 мм, маса не більш ніж 6 кг. До комплектації набору входять: щіточки магнітна та флейцева, порошки дактилоскопічні магнітні й немагнітні, хімічні реактиви для виявлення слідів рук (алоксан, нінгідрин, малахітова зелень, азотнокисле срібло та ін.), йодна трубка, ліхтар електричний акумуляторний, дактилоплівки (темні та світлі), валик дактилоскопічний, фарба друкарська, скельце предметне, подушечка та ложка для дактилоскопіювання, рукавички гумові, пінцет анатомічний, пристрій для розгинання пальців трупа, ножиці, скальпель, лупи вимірювальна і криміналістична, дактилокарти, лінійки масштабна і вимірювальна, олівці кольорові, олівець графітовий, склограф, ручка кулькова, ластик, конверти, папір, голка швейна, нитки, етикетки для речових доказів.

Портативний набір «Молекула» призначений для роботи з мікрооб’єктами на місці події. Його габаритні розміри 205 х 90 х 50 мм, маса — 0,8 кг. До комплекту набору входять: лупа 4-складна, пробірки з пробкою, піпетка, липка стрічка, щіточка, шкребок, лопатка-шпатель, зонд штиковий, пінцети прямий і вигнутий, ножиці манікюрні, скельця предметне та предметне із заглибленням, пакети поліетиленові з замком, шкребок вигнутий.

Пересувна криміналістична лабораторія (ПКЛ) — автомобіль спеціального призначення (як правило, мікроавтобус) із розміщеним у його кузові комплексом приладів і апаратів, різними криміналістичними комплектами для провадження досліджень на місці події. Широкого вжитку набули ПКЛ, створені на базі різних моделей автомобілів «РАФ», «УАЗ», «Газель». Останнім часом використовуються автомобілі імпортного виробництва високої прохідності (наприклад, «Mazda»).

Основними завданнями ПКЛ є: 1) своєчасне транспортування науково-технічних засобів до місця провадження слідчої дії; 2) забезпечення виїзду учасників слідчої дії на місце її проведення; 3) використання приміщення ПКЛ для провадження процесуальних дій із застосуванням техніко-криміналістичних методів, фіксації їх ходу і результатів; 4) проведення попередніх досліджень предметів, документів, слідів.

ПКЛ оснащена технічними засобами, які умовно поділяються на сім відділів: 1) електротехнічне устаткування; 2) засоби зв’язку і сигналізації; 3) засоби для виявлення, фіксації, вилучення і попереднього дослідження доказів; 4) фотовідділ; 5) протипожежні засоби й інструменти; 6) допоміжні технічні засоби; 7) спецодяг і санітарні засоби.

Типова ПКЛ містить такі комплекти науково-технічних засобів: комплект пошукових засобів; комплект для роботи зі слідами; комплект для роботи з мікрочастинами; комплект для огляду і дослідження документів; комплект для роботи з трупом; фотокомплекти; комплект відеоапаратури; комплект освітлювальної апаратури; набір інструментів; набір пакувальних засобів; комплект засобів сигналізації та зв’язку; комплект засобів забезпечення безпеки; комплект допоміжних засобів.

Антитерористичний центр при Службі безпеки України

опубліковано 6 лют. 2015 р., 06:08 Master Admin

Антитерористичний центр — постійно діючий орган при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом у запобіганні:
терористичним актам щодо державних діячів, критичних об'єктів життєзабезпечення населення, об'єктів підвищеної небезпеки,
актам, що загрожують життю і здоров'ю значної кількості людей, та їх припиненні.

Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, бланки, печатки і штампи зі своїм найменуванням, а також печатку із зображенням Державного Герба України.

Діяльність

Антитерористичний центр, збирає, узагальнює, аналізує та оцінює інформацію про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами; розробляє засади, програми рекомендації по боротьбі з тероризмом, формує плани запобігання терористичним проявам та їх припинення; організовує і проводить антитерористичні операції та координує діяльність суб'єктів боротьби з тероризмом; організовує і проводить командно-штабні і тактико-спеціальні навчання та тренування; взаємодіє зі спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом; бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення антитерористичних операцій, заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності.

Структура

Центр складається з:
Міжвідомчої координаційної комісії;
штабу;
координаційних груп та їх штабів при регіональних органах Служби безпеки України.
Керівник

Призначається на посаду за поданням Голови Служби безпеки України і звільняється з посади Президентом України.


Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Антитерористи́чна опера́ція

опубліковано 6 лют. 2015 р., 06:00 Master Admin   [ оновлено 6 лют. 2015 р., 06:11 ]

Антитерористи́чна опера́ція, АТО (англ. Antiterrorist operation) — комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Активну участь в міжнародних антитерористичних операціях, як на суші, так і на морі, бере Україна.

Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, згідно з Указом Президента України 11 грудня 1998 року створено Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

European Union Border Assistance Mission to Moldova and Ukraine (EUBAM)

опубліковано 6 лют. 2015 р., 05:48 Master Admin

Місія: «Зробити раціональний внесок в розвиток таких процедур управління кордоном, які відповідали б стандартам Європейського Союзу і задовольняли б законні потреби громадян Молдови та України, осіб, що перетинають кордон, а також ділових кіл, що в свою чергу зміцнює регіональну безпеку і сприяє економічному розвитку»

Місія Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) розпочала свою діяльність 30 листопада 2005 року у відповідь на спільне звернення Президентів Республіки Молдова та України до Європейської Комісії. На молдавсько-українському кордоні завдовжки 1222 км мали місце чисельні протизаконні транскордонні дії, такі як торгівля людьми, контрабанда та інші форми незаконного переміщення товарів. Ситуація ще більше ускладнювалась існуванням в Республіці Молдова сепаратистського Придністровського регіону, який примикає до того ж кордону упродовж 453 км і який не контролюється урядом Молдови. В результаті обидва уряди втрачали значну частину надходжень, котрі осідали в кишенях організованої злочинності.

EUBAM - це консультативно-технічний орган, який повністю фінансується Європейським Союзом у межах Європейського інструменту добросусідства та партнерства, мандат якого передбачає нарощування можливостей наших партнерів, в першу чергу прикордонних та митних відомств, а також інших правоохоронних та державних органів Молдови і України у галузі управління кордонами. При цьому партнером з реалізації виступає Міжнародна організація по міграції. Шляхом надання нашим партнерам всебічної підтримки у впровадженні передового досвіду ЄС через свою штаб-квартиру в Одесі та шість польових офісів з обох сторін молдавсько-українського кордону EUBAM прагне до того , щоб прикордонні та митні процедури і нормі в Молдові та Україні в кінці кінців дзеркально відображали аналогічні процедури, які переважають в Європейському Союзі.

В більш широкому контексті і в рамках Європейської політики добросусідства EUBAM являє собою унікальний інструмент, з допомогою якого ЄС намагається, з одного боку, сприяти розвиткові законної торгівлі та пересуванню осіб, а з іншого боку, гарантувати безпеку своїх громадян і боротися зі злочинністю.

Бюджет EUBAM на 2011-2013 роки становить 21 мільйон євро, а її персонал складається з близько 100 експертів з країн-членів ЄС, які прикомандировані або працюють за контрактом, та 126 місцевих спеціалістів з Молдови та України. Правовою базою EUBAM є Меморандум про Взаєморозуміння, підписаний в кінці 2005 року Європейською Комісією, Урядом Республіки Молдова та Урядом України, а керівним органом Місії є Консультативна Рада, яка збирається два рази на рік. Нейтралітет, партнерство, надійність, результативність, орієнтація на надання послуг та прозорість – ось шість ключових цінностей Місії. Мандат Місії продовжувався вже тричі (в 2007, 2009 та 2011 роках), при цьому діючий нині мандат завершується 30 листопада 2015 року.

New Computerised Transit System (NCTS)

опубліковано 6 лют. 2015 р., 05:37 Master Admin   [ оновлено 6 лют. 2015 р., 05:37 ]

 The New Computerised Transit System (NCTS) is a European wide system, based upon electronic declarations and processing. It is designed to provide better management and control of Community and Common Transit.

Community Transit is the movement of goods between the EU Member States (including the 10 new countries which joined on the 1st May 2004). Common Transit is an agreement providing a mutual system for Customs transportation between the EU Community and the EFTA countries (Norway, Switzerland, Liechtenstein, and Iceland).
Reasons for NCTS

NCTS is being introduced as a result of the report from the European Parliament's inquiry into transit fraud. It is seen to be an essential element of the reforms intended to make the transit systems more secure.

The current paper based systems were found to be open to fraud and incapable of providing a reliable level of management and control of the movement of goods in transit. There is also a growing lack of clarity and consistency in the procedures and a lack of effective administrative communication and co-operation between Customs Authorities. This has led to expensive delays and confusion for companies along with an increased risk of fraud.

The EXBS Program

опубліковано 6 лют. 2015 р., 05:18 Master Admin

The Export Control and Related Border Security (EXBS) Program, under the auspices of the Office of Export Control Cooperation, in the Bureau of International Security and Nonproliferation, U.S. Department of State (ISN/ECC), seeks to prevent the proliferation of weapons of mass destruction and destabilizing accumulations and irresponsible transfers of conventional weapons by building effective national strategic trade control systems in countries that possess, produce, or supply strategic items, as well as in countries through which such items are most likely to transit.

In developing and improving these trade and border control systems, we work to ensure conformity with international standards for regulating trade in items on the control lists of the multilateral export control regimes, to prevent the authorization of transfers to end-uses and end-users of proliferation concern, and to detect and interdict illicit transfers at the border. In building countries' capacity in this critical area, the EXBS Program advances U.S. efforts to establish a global WMD detection architecture and helps key partners meet their obligations and commitments pursuant to important U.S. and international initiatives, including UN Security Council Resolution 1540, the Proliferation Security Initiative, the National Security Strategy and adherence to the guidelines of multilateral export control regimes.

The EXBS Program works with partner governments to identify regulatory and institutional gaps and to develop resource requirements. The program provides a wide range of technical assistance, from executive exchanges to training workshops to the provision of detection equipment and specialized training for border control and enforcement agencies. The program provides assistance in five core areas:
Laws and Regulations
Licensing
Enforcement
Government-Industry Cooperation
Interagency and International Cooperation and Coordination

The EXBS Program draws on the expertise and cooperation of a range of U.S. government agencies, the private sector, and U.S. and international nongovernmental organizations to provide the legal, licensing and enforcement training, along with the necessary information systems and equipment, to put the relevant capabilities into the hands of willing governments.

EXBS ACTIVITIES

Training and Equipment:

The EXBS Program is active in more than 60 countries with a budget in fiscal year 2013 of about $55 million. The EXBS Program's comprehensive approach, flexibility, responsiveness, and interagency approach make it a unique resource for addressing critical aspects of the United States' nonproliferation objectives. The EXBS Program draws from the curriculums of its implementers to provide nearly 100 types of activities and training that address every aspect of the five core pillars of strategic trade controls at the local, national, and regional level. These include specialized topics relevant at every step of the strategic trade control system, from proliferation awareness for senior policymakers, to legal/regulatory models, to licensing practices, to commodity identification training and detection and enforcement techniques at air, land, sea, and rail borders. The EXBS Program also provides state-of-the-art detection equipment and equipment training. To help implement and coordinate program assistance, ECC obligates funds to hire and station program advisors in select partner countries as priorities dictate. For more information on our advisor program, see our Advisor Program link.

International Conferences:

EXBS sponsors regional and global conferences to bring national policymakers and technical experts together to share information about proliferation challenges and the latest developments in the multilateral nonproliferation regimes, to compare experiences, and to facilitate information-sharing and networking. EXBS sponsors regular International Export Control Conferences and Global Transshipment Seminars, as well as many regional conferences. EXBS events have also focused on UN Security Council Resolution 1540 implementation and improved controls on conventional arms, including MANPADS and small arms/light weapons, and dual-use items.

Collaboration and Exchanges:

EXBS works with other strategic trade control assistance providers such as the European Union and Japan, as well as with related U.S. Government programs such as the Department of Defense’s International Counter-Proliferation Program (ICP), the Department of Energy’s International Export Control Cooperation Program and Second Line of Defense Program (SLD), and the State Department's Bureau of Counterterrorism (CT) and the Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL). EXBS also partners with countries to share information and exchange best practices and technical expertise.

Interagency Coordination:

ISN/ECC has a mandate from the White House to coordinate U.S. Government assistance in the area of export and related border control assistance, and does this primarily through its chairing of the Interagency Working Group on Nonproliferation Export and Border Control Assistance (IWG). Through this mechanism, ISN/ECC coordinates the efforts of other U.S. Government agencies that have independent programs to work in the nonproliferation strategic trade control/border security area in order to ensure an integrated U.S. Government effort.

The Department of Defense’s International Counter-Proliferation Program (ICP) and Proliferation Prevention Program (PPP) and the Department of Energy’s Second Line of Defense Program (SLD) and International Nonproliferation Export Control Program (INECP) provide related assistance and, within State, the Bureau of Counterterrorism (CT) and the Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL) provide border security assistance that can overlap with EXBS efforts.

Several U.S. Government programs, the private sector, academic community, and international organizations participate in implementation of EXBS outreach. For instance, EXBS collaborates with the DOE/INECP in delivery of commodity identification training to partner countries’ border enforcement officials. Further, licensing and enforcement experts from the Department of Commerce, Justice, and Homeland Security contribute their expertise to EXBS activities.

Implementation and Support of United Nations Security Council Resolution (UNSCR) 1540:

The assistance provided the EXBS Program also aids other nations in fulfilling their UNSCR 1540 commitments. UN Security Council Resolution 1540 (April 2004) requires UN member states to adopt and enforce effective laws and measures to prevent non-State actors from developing or acquiring WMD.

Національна безпека України

опубліковано 10 жовт. 2014 р., 08:44 Master Admin   [ оновлено 15 лист. 2014 р., 08:53 ]

Національна безпека України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

 Національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам[1].

Основні категорії національної безпеки України

  • Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;
  • Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;
  • Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;
  • Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Об'єкти національної безпеки

Відповідно ст 3. Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 об'єктами національної безпеки є:

  • людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи;

історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

цілісність і недоторканність.

Суб'єкти забезпечення національної безпеки

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про основи національної безпеки України», суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

Принципи забезпечення національної безпеки

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

  • Пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
  • Верховенство права;
  • Пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;
  • Своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;
  • Демократичний цивільний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
  • Використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Пріоритети національних інтересів

Пріоритетами національних інтересів України є:

  • гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;
  • розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;
  • захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;
  • зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;
  • забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мовнаціональних меншин України;
  • створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
  • збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;
  • забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів;
  • розвиток духовності]], моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;
  • розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Загрози національним інтересам і національній безпеці України

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є:

У зовнішньополітичній сфері

  • посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;
  • спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;
  • воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

У сфері державної безпеки

  • розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;
  • загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;
  • поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;
  • злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;
  • загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України;
  • можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;
  • спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;
  • прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;

У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

  • поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;
  • недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;
  • нелегальна міграція;
  • можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти

чи у протистояння з іншими державами;

  • нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;
  • небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;
  • повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;
  • накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;
  • незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;
  • незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

У внутрішньополітичній сфері:

  • порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;
  • можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад
  • загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;
  • структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

В економічній сфері:

  • істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно

важливих напрямах інноваційного розвитку;

  • ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;
  • нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам;
  • зростання кредитних ризиків;
  • критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;
  • недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;
  • критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;
  • нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;
  • велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;
  • небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;
  • неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;
  • критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;
  • неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;
  • переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;

У соціальній та гуманітарній сферах:

  • невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;
  • неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;
  • криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;
  • загострення демографічної кризи;
  • зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;
  • прояви моральної та духовної деградації суспільства;
  • зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва.

У науково-технологічній сфері:

  • наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;
  • неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;
  • нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;
  • зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;
  • відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

В екологічній сфері:

  • значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;
  • нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;
  • неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;
  • погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;
  • загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро;
  • неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;
  • неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;
  • небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму;
  • посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;
  • застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;

В інформаційній сфері:

  • прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;
  • поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;
  • розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;
  • намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Історія розвитку терміну національна безпека України

До внесення змін до чинного законодавства.[2],було таким:

Національна безпека  — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави (національних інтересів), за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація загроз національним інтересам у різних сферах життєдіяльності суспільства та держави.

Існують два підходи щодо поняття національної безпеки. Згідно з першим, вона розглядається у контексті захисту національних інтересів, а згідно з другим — базисних цінностей суспільства. В межах обох підходів виникає ключова проблема — визначення множини національних інтересів або множини національних цінностей. Проблема може бути зведена до тріади питань:

  • цінності національні (інтереси) — які вони, кого, за рахунок кого (чого) їх захищати (реалізовувати)? Однозначно відповісти на ці питання поза межами політичного процесу (компромісу) досить важко.

Коли поняття національної безпеки увійшло в політичний лексикон на Заході, воно використовувалося як синонім обороноздатності держави і фактично до середини восьмидесятих років ХХ ст. під цим поняттям головним чином розуміли воєнну та політичну безпеку.

З початку 90-х років в теоретичних дослідженнях, філософсько-соціологічній та політичній літературі поняття національної безпеки та проблему її забезпечення розглядають з урахуванням економічних, соціокультурних та інших чинників. Сьогодні певною мірою сформувалось загальне розуміння базових категорій, які використовуються при розв'язанні проблеми національної безпеки, що сприяє розробці достатньо структурованих, з відносно чітким понятійним апаратом керівних документів з питань її забезпечення. Є розуміння, що національна безпека, досить складне соціально-політичного явище, яке відображає наслідки багатогранної життєдіяльності, накопичений історичний досвід, уподобання і культуру кожної людини (індивіду), суспільства, держави, загалом — земної цивілізації, має багато відтінків, закріплених правом як сукупний стан, який акумулює безкінечну множину видів збитків, а також можливих уявлень про загрози та їх наслідки. Але досі в дослідників відсутня єдина думка, що доцільно розуміти під поняттям національної безпеки — стан чи категорію, яка характеризує стан. Вітчизняні та іноземні дослідники, нормативні документи дають різні тлумачення сутності поняття національної безпеки через його складний, багатокомпонентний та міждисциплінарний характер.

В міжнародній політиці, внутрішній та зовнішній політиці держав, у теорії та практиці державного управління, не існує поняття, яке могло б порівнятися за ступенем туманності, частоті відносно не чіткого вживання з поняттям національної безпеки. Відсутність єдиного розуміння сутності, природи виникнення, діалектики розвитку, механізмів формування й можливого управлінського впливу на системні характеристики явища, яке означають поняттям національної безпеки . Водночас найбільш розповсюдженою є думка, що національна безпека — це категорія, яка характеризує ступінь (міру, рівень) захищеності життєво важливих інтересів, прав та свобод особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз або ступінь відсутності загроз правам і свободам людини, базовим інтересам і цінностям суспільства та держави.

Тобто це поняття тісно пов'язане з усіма формами, напрямками та проявами взаємодії в системі «природа — людина — суспільство». Як поняття "національна безпека " вживається стосовно широкого кола об'єктів і процесів для характеристики їх захисту від різних негативних впливів природного та соціального характеру (часто — у контексті характеристики умов їх розвитку чи функціонування). Тому національна безпека має розглядатися як специфічна властивість динамічних систем, як комплексний критерій оцінки її якості, який характеризує динаміку її розвитку та технічне втілення.

Національна безпека має три взаємозалежні рівні:

  • безпека людини (громадянина);
  • безпека суспільства;
  • безпека держави.

Пріоритетність вказаних рівнів визначається дією багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів суб'єктивного та об'єктивного, зокрема, характером суспільних відносин, політичною системою, економічним укладом, ступенем розвитку інститутів громадянського суспільства, станом зовнішніх зносин з іншими країнами та іншими чинниками. Національна безпека є змінною величиною, бо за своєю суттю це інтегральна багатокомпонентна оцінка наявного, бажаного чи прогнозованого рівня (ступеню) захищеності життєво важливих національних інтересів та умов їх реалізації, зокрема, стану соціально-економічної системи, соціальних та політичних інститутів в країні, спроможності сил і засобів сектору безпеки протистояти загрозам вказаними інтересам тощо.

Конкретне значення національної безпеки завжди знаходиться на інтервалі від абсолютної безпеки (ідеальний стан), коли події, явища, процеси, які породжують небезпеки реалізації національних інтересів повністю відсутні, до абсолютної небезпеки, коли сукупний вплив вказаних небезпек вносить до порядку денного питання про можливість існування соціальної системи (держави), наприклад, її розпад, насильницька зміна конституційного устрою тощо. Тому за будь-яких умов національну безпеку не можна розглядати як стан, коли немає небезпеки. Історичній досвід не містить прикладів, коли б такого стану вдалося досягти навіть окремій людині, не кажучи вже про різні форми соціальних утворень. Навпаки, намагаючись захистити себе від тих чи інших, загроз, вони створили такі види та системи виробничих і технологічних потужностей, озброєнь і в такій кількості, що це стало, однією із найбільших загроз для кожної людини. Тому в якості основи для розкриття змісту поняття " національна безпека " необхідно розглядати певний стан системи (об'єкту, процесу), досягнутий внаслідок запобігання шкоди її розвитку (життєдіяльності).

Бажаний рівень національної безпеки (гарантований, критично допустимий чи недопустимий тощо) часто розглядається як мета, спосіб або необхідна умова успішного функціонування та існування людини, суспільної групи, суспільства чи держави, а їх розвиток уявляється як рух по певній траєкторії у середовищі, яке характеризується сукупністю взаємозумовлених факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, що можуть бути описані певним набором показників (індикаторів). У такому розумінні національна безпека є системною кількісно-якісною характеристикою розвитку соціальної системи, як об'єкта реальної дійсності на той чи інший момент часу. З огляду ж на ієрархічність побудови соціальних систем можна стверджувати, що національна безпека є складною багаторівневою системою, яка формується в руслі об'єктивних і суб'єктивних процесів, під прямим та опосередкованим впливом багатьох факторів. Ці фактори можуть мати економічне, політичне, воєнне, природне, техногенне чи інше походження. Діалектична єдність всіх складових національної безпеки як системи обумовлена нерозривністю процесу функціонування та розвитку людини, суспільства, держави не тільки в просторі, а й в часі.

Закон України «Про основи національної безпеки України» визначив сфери, де суб'єкти державного управління національною безпекою мають забезпечити захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, а саме сфери: правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення загроз національним інтересам.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих (затверджених) в установленому порядку загальнодержавних та галузевих концепцій, доктрин, стратегій та програм, у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково технологічній, інформаційній та інших сферах, а вибір конкретних засобів і шляхів її забезпечення обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам. Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти. Основним механізмом реалізації вказаної політики є взаємодіюча сукупність вищих посадових осіб держави, органів державного і військового управління, інших державних і недержавних структур, які використовуючи наявний у їх розпорядженні потенціал, здійснюють взаємоузгоджену діяльність відповідно до принципів забезпечення національної безпеки та у правовому полі чинного законодавства. з метою прогнозування, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації загроз національній безпеці.

Таким чином національна безпека, з одного боку є тенденціями розвитку й умови життєдіяльності соціуму, його структур, інститутів, які визначаються відповідними настановами (політичними, правовими та іншими), за яких забезпечується збереження їх якісної визначеності та вільне функціонування. З іншого боку — це певна захищеність вказаного функціонування від потенційних і реальних загроз. Відсутність національної злагоди щодо основних напрямків суспільно-політичних та соціально-економічних змін українського суспільства значною мірою є наслідком наявності серед різних соціальних груп і між гілками влади найрізноманітніших, часто суперечливих тлумачень й світоглядно-філософських уявлень щодо сутності національної безпеки. Конфлікт щодо визначальних чинників безпеки, зовнішньої та внутрішньої політики між соціальними групами й між гілками влади не може не приводити до зростання соціальної нестабільності, злочинності, корупції, виникнення етнічних, конфесійних і регіональних конфліктів, і загалом — до зниження ефективності використання наявного потенціалу України для забезпечення її безпечного та сталого розвитку.

В останні роки, у тому числі і на Україні, спостерігається активізація спроб щодо подальшої операціоналізації поняття національної безпеки в контексті системи базисних цінностей суспільства як структурного (цінності типу: «справедливість», «виживання», «розвиток», «свобода», «права людини», «добробут» та інші), так і функціонального рівнів. Але за будь-яких умов задоволення потреби у безпеці на всіх її рівнях (індивідуальному, суспільному, національному, міжнародному) передбачає застосування системного підходу щодо всебічного врахування низки факторів, які здійснюють вплив на безпечний розвиток соціальної системи найважливішими серед них є: тенденція зростання ролі екологічних факторів у житті людства та все розуміння економічної природи проблем, які накопичилися в біосфері та вимагають для їх розв'язання спільних зусиль світового співтовариства, певного рівня співробітництва в системі міжнародних відносин; необхідність подальшого пізнання та врахування при розробці стратегії безпечного розвитку того чи іншого суспільства еволюційних законів функціонування й розвитку природи та суспільства; важливість вибору такої стратегії національного розвитку, за якої досягається гармонія екологічних, соціальних, економічних, політичних взаємовідносин та співвідношень; всебічне врахування не тільки культурно-історичних особливостей національного розвитку, а й основних параметрів, складових і характеристик міжнародної безпеки, вплив яких часто є вирішальним при розв'язанні комплексної проблеми забезпечення національної безпеки, тобто врахування реалій суперечливого, але в цілому взаємозалежного та цілісного світу; суперечливість, взаємозалежність та тенденції досить динамічних змін загальнолюдських, національних, класових, групових та особистісних інтересів, а в деяких випадках і ціннісних орієнтацій.

Комплексне врахування цих факторів та аналіз різних точок зору на сутність поняття національної безпеки у контексті сучасних глибинних змін світового економічного, політичного та культурного простору, дозволяє також дійти висновку, що мають бути продовжені досліджені співвідношення національного й державного інтересу, міжнародного й національного інтересу у сучасній світовій політиці.

Див. також

Примітки

  1. Вгору Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-IV
  2. Вгору [Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 № 2411-VI]

Посилання

1-7 of 7